Реклама

Замовити реферат


От партнёров

Интересное

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Контрольна з менеджменту» (ID:33563)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   19 кб.

Зміст







































1. Механізм вибору зовнішнього ринку та форми виходу на нього




Міжнародна бізнесова практика виділяє три основні стратегії виходу на зовнішній ринок: експорт, спільне
підприємництво, пряме інвестування.

Застосовуючи стратегію експорту, підприємство виготовляє свої товари у власній країні, пропонуючи їх на
експорт у модифікованому або в немодифікованому вигляді. Перевагами цього способу є те, що він потребує
мінімальних змін у товарному асортименті підприємства, його структурі, а також мінімальних інвестиційних
витрат та поточних грошових зобов'язань, та забезпечує мінімальний ризик при вході на ринок та легкість
виход[2,c.25].

Експорт буває двох різновидів: непрямий і прямий. За непрямого експорту підприємство користується послугами
посередників, а за прямого проводить експортні операції самостійно. Як правило, новостворені підприємства
починають свою експортну діяльність з непрямого експорту. Це пов’язано, по-перше з тим що такий експорт
потребує меншого обсягу капіталовкладень. І вдруге, підприємтсво має менше ризику.

Непрямий експорт, тобто делегування повноважень без інвестування, має різноманітні форми. А саме:

1. Передача повноважень з експорту передбачає використання системи збуту, що знаходиться в одній або декількох
країнах і належить іншому підприємству.

2. Експортна франшиза — одне підприємство купує у відомої компанії право на продаж її товарів під її товарним
знаком.

3. Комерційні посередники активно беруть участь в експортних операціях. їх розрізняють за двома ознаками:
винагороді (торгова націнка або комісійні) і сталості зв'язків з експортером[2,c.105].

Існує ще один спосіб виходу на зовнішні ринки – це спільна підприємницька діяльність. У цій стратегії
підприємство використовує зусилля і ресурси комерційних підприємств країни-партнера з метою створення
виробничих і маркетингових потужностей.

Слід зазначити, що міжнародний маркетинг має чотири види підприємницької діяльності:

1) ліцензування;

2) виробництво за контрактом;

3) управління за контрактом;

4) підприємства спільного володіння.

Ліцензування є одним із найпростіших шляхів виходу на зовнішній ринок. Ліцензіар укладає на закордонному ринку
угоду з ліцензіатом, передаючи права на використання виробничого процесу, товарного знаку, патенту, торгового
секрету в обмін на гонорар або ліцензійний платіж. Ліцензіар одержує вихід на ринок з мінімальним ризиком, а
ліцензіату не доводиться починати з нуля, тому що він відразу набуває виробничого досвіду, добре відомий товар
або ім'я.

Іншим різновидом стратегії підприємницької діяльності є виробництво за контрактом, тобто укладання контракту з
місцевими виробниками на випуск товару. Причини, що зумовлюють використання такого способу - це дефіцит
власних потужностей; наявність перешкод для експорту у відповідну країну; високі транспортні витрати; економія
на факторах виробництва. Цей спосіб виходу на зовнішній ринок також має недоліки. Застосовуючи його,
підприємство менше контролює процес виробництва, що може мати наслідком втрату частини потенційних прибутків.
Однак підрядне виробництво дає підприємству можливість розгорнути свою діяльність на зовнішньому ринку швидше,
зі меншим ризиком і з перспективою вступу в партнерство з місцевим виробником або купівлі його підприємства.

Ще одним способом виходу на зовнішній ринок, що відносять до стратегії міжнародної діяльності є управління за
контрактом. За такого способу підприємство надає закордонному партнеру "ноу-хау" у сфері управління, а той
забезпечує необхідний капітал. Тобто, підприємство експортує не товар, а скоріше управлінські послуги. Частіше
за все це відбувається у формі консультацій для іноземних компаній [1,c.14].

Цей спосіб виходу на зовнішній ринок характеризується мінімальним ризиком і одержанням прибутку із самого
початку діяльності. Недолік його полягає в тому, що для виходу на зовнішній ринок підприємству необхідно мати
достатній штат кваліфікованих управлінців, котрих можна використовувати з більшою вигодою для себе. До цього
способу також недоцільно вдаватись у тому випадку, коли самостійне здійснення всього бізнесу принесе
підприємству, що виходить на зовнішній ринок, набагато більші прибутки. Крім того, управління за контрактом на
якийсь час позбавляє підприємство можливості розгорнути власний бізнес у цій закордонній країні.

Ще одним способом проникнення на зовнішній ринок є створення підприємства спільного володіння. Таке
підприємство є результатом об'єднання зусиль закордонних і місцевих інвесторів з метою створення місцевого
комерційного підприємства, яким вони володіють і управляють спільно. Підприємство спільного володіння може
виявитися необхідним або бажаним з економічних або політичних міркувань. Зокрема, виходячи на зовнішній ринок,
підприємство має дефіцит фінансових, матеріальних або управлінських ресурсів для здійснення проекту самотужки.
Інша можлива причина — іноземний уряд тільки в такий спосіб допускає на ринок своєї країни товари іноземних
виробників.




© 2007-2017 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel