Реклама

Замовити реферат


От партнёров

Интересное

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Курсовая

Соціофілософські проблеми дозвіллєвої культури (код (ID:25204))

| Розмір файлу: 45 кб. | Обсяг: 26 стор. | Ціна: 110 грн. | Додано на сервер: 12.08.2008 | Код продавця: 2 |
ЗмістВступ 3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДВАЛИНИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОЗВІЛЛЄВОЇ КУЛЬТУРИ. 5
1.1. Осмислення проблеми дозвілля та вільного часу в практиці філософо-культурологічної думки. 5
1.2. Питання дозвіллєвої культури в дослідженнях сучасних західних соціологів. 7
Висновки до 1-го розділу 12
РОЗДІЛ ІІ. ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ДОЗВІЛЛЯ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ 13
Висновки до 2-го розділу 21
Загальні висновки 22
Література 24

Замовлення Замовити Замовити...
ПереглядПросмотр Переглянути з сайту...



Дивись схожі реферати:

Соціофілософські проблеми дозвіллєвої культури

Соціофілософські проблеми дозвіллєвої культури 2

Список використаних джерел 11

Соціофілософські проблеми дозвіллєвої культури

Вступ 3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДВАЛИНИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОЗВІЛЛЄВОЇ КУЛЬТУРИ. 5
1.1. Осмислення проблеми дозвілля та вільного часу в практиці філософо-культурологічної думки. 5
1.2. Питання дозвіллєвої культури в дослідженнях сучасних західних соціологів. 7
Висновки до 1-го розділу 12
РОЗДІЛ ІІ. ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ДОЗВІЛЛЯ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ 13
Висновки до 2-го розділу 21
Загальні висновки 22
Література 24



Вступ
Актуальність теми. В сучасних умовах акцент розгляду дозвілля як категорії, що тільки відображає відпочинок та розваги, переміщається на поняття, яке наближується до змісту професійної діяльності. Розвиток потужної індустрії розваг та кількість людей, що залучена в ній, змушує придавати більше значення дозвіллю як певному виду праці для обслуговуючого персоналу. Крім того, збільшується кількість відпочиваючих людей. Машини, автоматизація та комп’ютерна техніка залишають людині все більш вільного часу. Сьогодні вже не треба боротися за виживання – соціальна політика багатьох країн надає можливість мінімального прожиткового мінімуму для всього населення. Як може реалізувати себе людина в таких умовах? На що вона має потратити свій вільний час? В умовах значного вивільнення людини від обтяжливої фізичної праці ця проблема культури дозвілля постає в сучасному суспільстві з нагальною актуальністю. В працях філософів і соціологів сучасності ці питання стали предметом широкого обговорення та аналізу.
Найвідомішими дослідниками проблем вільного часу і дозвілля були Ж. Фурастьє, Ж. Дюмазед’є (Франція), К. Робертс, С. Паркер (Великобританія), М. Коплан, Дж. Робінзон (США). В колишньому Радянському Союзі ще у 20 – 30-і роки ХХ ст. вивченням питань вільного часу займався С. Струмилін. Другій етап дослідження вільного часу розпочався в кінці 50-х років. Під керівництвом Г.А. Пруденського були проведені дослідження вільного часу в Москві і Новосибірську. В 60 – 80-і роки спеціальні дослідження проблем вільного часу мали місце в Донецькій, Харківській, Миколаївській, Полтавській та Волинській областях.
В сучасній Україні дослідження дозвілля становить предмет окремої галузі – соціології вільного часу та дозвілля. В різних аспектах культури дозвілля дану тему розробляли Ю.П. Івасюк (проблема сімейного дозвілля в Україні), І.В. Каташинська (трансформація дозвілля в сучасному соціокультурному просторі), В.В. Кірсанов (дозвілля як предмет наукового дослідження), О.Р. Копієвська (розвиток культурно-дозвіллєвої діяльності як складової культурної політики держави), Т.О. Нельма (умови розвитку культури вільного в сучасному українському суспільстві), С.А. Рижкова (етика культури дозвілля), І. В. Петрова (специфіка дозвіллєвої роботи з дорослими), Л.О. Поліщук (роль дозвілля у духовному розвитку особистості), Л. О. Сморж (робота і дозвілля в життєдіяльності людини). Вагомий внесок в розроблення цієї тематики зробила відомий український соціолог Н.М. Цимбалюк .
Головним напрямом даних робіт стало вивчення дозвілля як однієї із сфер життєдіяльності людини, що разом з трудовою діяльністю становить цілісне соціальне утворення. Однак, на мою думку, в них не приділено достатньої уваги тієї тенденції, відповідно до якої дозвілля становиться все більш приоритетною сферою діяльності в умовах визволення людини від важкої праці через зростання машинізації, автоматизації та комп’ютеризації промислового виробництва. Тому для більш детального висвітлення даного питання необхідно розглянути дозвілля з точки зору майбутнього людства – такого, що, визволяючи індивіда від фізичної праці, надає для нього можливість реалізовувати себе в творчості, грі, дозвіллєвих формах проведення вільного часу.
Об’єктом дослідження виступає дозвіллєва культура сучасного українського суспільства. Предметом дослідження – шляхи та способи її реалізації.
Методологічну основу дослідження склали загальнофілософські принципи об'єктивності й історизму, всезагального зв'язку та розвитку, історичного і логічного, єдності соціальної теорії і практики. При цьому використано методи аналізу, узагальнення та синтезу існуючого наукового матеріалу з проблем філософського та соціологічного осмислення культури дозвілля.
Структурно робота складається з двох розділів, висновків до них, загального висновку, списку використаної літератури.

Загальні висновки
В сучасному суспільстві масового поширення набуває творча, інтелектуальна праця, велику роль відіграє інформація, ефективно розвивається сфера послуг, освіти, науки та культури, формується система морально-етичних та духовних цінностей, в центрі якої – вже не економічна доцільність, а людина із її здібностями, запитами та інтересами.
Популярними є концепції, що обстоюють погляд на працю як на потребу людини у самовираженні, розкритті її потенціалу і творчих здібностей, а праця вже не сприймається суспільством лише як засіб заробітку. Постіндустріальне суспільство – це суспільство постекономічне, у перспективі в ньому долається перевага економіки (виробництва матеріальних благ) над людьми і основною формою життєдіяльності стає розвиток людських здібностей; це суспільство, в якому головною метою людини є прагнення до самореалізації.
Сфера дозвілля поєднує найрізноманітніші види людської життєдіяльності, адже людина на дозвіллі не обмежена зовнішніми чинниками і залежить лише від своїх внутрішніх бажань та уподобань. Тому діяльність на дозвіллі неможлива без внутрішньої установки людини, що сприяє або ж, навпаки, стримує розвиток, усвідомлення та реалізацію особистісних потреб. Вибір певного виду дозвіллєвої діяльності зумовлюється його індивідуальною та соціальною цінністю в очах особистості, а змістове наповнення дозвіллєвих занять відбиває мету та завдання людини, які вона ставить перед собою: набуття знань та навичок, вироблення норм практичної поведінки, засвоєння інших культурних цінностей, удосконалення чи опанування різних сфер суспільної діяльності. Аналіз змісту дозвілля як соціального явища дозволяє визначити зростання значимості дозвілля в контексті людської життєдіяльності.
Головною особливістю філософських та соціологічних концепцій дозвілля є увага до його змістового наповнення. Дозвілля розглядається як сфера розвитку особистісної та соціальної культури, формування громадянської позиції, розкриття духовного потенціалу людини, відродження та збереження національних традицій, культурної спадщини народу. Крім того, дозвілля сприймається людиною і як засіб оздоровлення, зміцнення здоров’я, адаптації людини до змінюваних соціальних та природних умов, зменшення психологічної напруги особистості. Погляд на дозвілля як засіб оздоровлення пояснюється поступовим утвердженням в житті кожної людини і суспільства в цілому “культу здоров’я”.
Соціальний потенціал дозвілля виявляється у потребі людини пристосовуватись не тільки до природного світу, а власне, й до суспільства. Саме дозвілля багатьма практиками та керівниками визначається як основний чинник “соціального зв’язку” між різноманітними соціальними інститутами: сім’єю, роботою, навчальними закладами, мистецькими установами. Дозвілля є засобом соціальної інтеграції, а його учасники здійснюють внесок не лише у власний розвиток, але й удосконалюють навколишнє середовище, допомагаючи іншим, вирішуючи нагальні проблеми громади. Водночас дозвілля спроможне зменшити або взагалі усунути соціальні конфлікти, спричинені повною втратою роботи, небажаним скороченням робочого часу, звуженням зв’язків із навколишнім світом та ін.
Для розвитку дозвіллєвої сфери українського суспільства найбільш виразними є економічні аспекти дозвілля, які передбачають поєднання інтересів дозвіллєвої та економічної сфер. Дозвілля розглядається як один з основних елементів довгострокової економічної стратегії. Для України стало характерним поява нових форми кооперації між дозвіллєвою сферою та економікою. Це виявляється у відкритті в дозвіллєвих закладах прибуткових творчих майстерень, у наданні комерційних послуг, виконанні дозвіллєвих заходів на замовлення, у створенні великої кількості робочих місць шляхом відкриття дозвіллєвих центрів з їх розгалуженою інфраструктурою.

Соціофілософські проблеми культури

1. Відрізнити одне від іншого: рівень життя, інша якість життя. Дати визначення понять і чим вони відрізняються і співвідносяться 3
2. Визначення понять: - Мінімальна заробітна плата - Споживчий кошик - поріг бідності Аналіз цих понять 8
Література 13

Соціофілософські проблеми правової культури

Соціофілософські проблеми політичної культури 2

Список використаних джерел 10

Соціофілософські проблеми правової культури

Вступ 3
1. Філософсько-правові проблеми правової культури 6
2. Соціально-філософські ідеї дослідження правової культури 10
Висновки 13
Список використаної літератури 15

Проблеми фінансування закладів культури

ЗМІСТ



ВСТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ФАКТИЧНИЙ КОНТРОЛЬ – МЕТОД ЕКОНОМІЧНОГО
КОНТРОЛЮ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ.................................5
1.1. Поняття фактичного контролю, його суть та значення......................5
1.2. Інвентаризація як метод фактичного контролю діяльності
підприємства..........................................................................................9
РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ ФАКТИЧНОГО КОНТРОЛЮ В
ПРОЦЕСІ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ ВАТ
“ЧЕРНІВЦІНАФТОПРОДУКТ”........................................................18
2.1. Аналіз застосування методів фактичного контролю в результаті проведення аудиту на ВАТ “Чернівцінафтопродукт”.....................18
2.2. Аналіз результатів проведення інвентаризації..................................22
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МЕТОДІВ
ФАКТИЧНОГО КОНТРОЛЮ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА......................................................25
3.1. Недоліки методів фактичного контролю і шляхи їх оптимізації....25
3.2. Напрямки удосконалення методів фактичного контролю діяльності підприємства........................................................................................28
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ...............................................................................31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................34
ДОДАТКИ..............................................................................................................36

Соціо-філософські проблеми правової культури

Вступ 2

Соціофілософські проблеми формування правової свідомості та правової культури в українському суспільстві 3

Висновки 9

Список використаної літератури 12

СОЦІОЛОГІЯ МОЛОДІ І ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ”


Вступ 3

1. Соціологія молоді як одна з актуальних галузей сучасної соціології 5

2. Загальне поняття про молодь 7

3. Молодь як об’єкт і суб’єкт соціалізації 9

4. Проблеми політичної культури та соціалізації молоді 13

Висновки 16

Література 18

Проблеми вдосконалення господарського механізму в галузі культури і мистецтв

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ГОСПОДАРСЬКИЙ МЕХАНІЗМ, ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ 5
1.1. Загальне поняття господарського механізму 5
1.2. Теоретичні аспекти аналізу рівнів господарювання 7
1.3. Организаційно-адміністративний механізм в галузі культури і мистецтв України 11
РОЗДІЛ 2. ІСТОРИЧНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО МЕХАНІЗМУ В ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ 13
2.1. Господарський механізм організацій культури 13
2.2. Проблеми господарського механізму в сфері культури і мистецтв в історичній ретроспективі 15
2.3. Напрямки реформування господарського механізму в сфері культури і мистецтв 17
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМАТИКА ВДОСКОНАЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО МЕХАНІЗМУ В ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ 29
3.1. Проблеми вдосконалення господарського механізму в галузі культури і мистецтв 29
3.2. Реформування господарського механізму в галузі культури і мистецтв 35
ВИСНОВКИ 41
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 43
ДОДАТКИ 46

види і форми культурно-дозвіллєвої діяльності

Зміст:



Вступ 2
1. Специфіка і сутність дозвіллєвої діяльності 5
2. Функції культурно-дозвіллєвої діяльності 10
3. Основні види і форми культурно-дозвіллєвої діяльності 14
Висновки 24
Список використаної літератури: 27
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel